Порядок подання, реагування та розгляду заяв про випадки булінгу

0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно у межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).

 Безоплатна правова допомога  (https://legalaid.gov.ua/)

Важливо: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Контактна інформація для оперативного вирішення питань, що стосуються збереження життя чи здоров’я, а також захисту прав та інтересів дитини;

номер телефону 1547 Урядової гарячої лінії з попередження домашнього насильства;

телефонні номери Національної дитячої «гарячої» лінії 

0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного).

Булінг (від англ. bully — хуліган, задирака, грубіян, «tobully» — задиратися, знущатися) — тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.Особливою ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

Кібербулінг (з англ. bull — бик; агресивно нападати, чіплятися, провокувати, тероризувати) — розсилка повідомлень образливого й загрозливого характеру, поширення в інтернеті неправдивої і принизливої інформації, а також фото та відео за участю об’єкта цькування.

Тролінг (з англ. troll — блешня — приманка для риби) — розміщення провокаційних повідомлень на форумах або в чатах. Основна мета тролінгу — викликати конф лікт і взаємні образи між учасниками.

Флеймінг (з англ. flame — полум’я) — обмін короткими емоційними репліками між двома або більше людьми в інтернеті чи соціальних мережах. Флеймінг нерідко переростає у затяжний конфлікт.

Хепіслепінг (з англ. happy slapping — радісне побиття)— розміщення відеороликів із записом реальних сцен насильства.

У системі булінгу  можна виокремити три сторони:

• жертва

• переслідувач (булер)

• споглядач

ЯКА ВОНА ЖЕРТВА?

Зазвичай вони:  полохливі, тривожні;  вразливі, сором’язливі, наївні;  замкнуті, невпевнені в собі;  мають низьку самооцінку;  схильні до депресії;  не мають друзів серед однолітків, а тому охочіше спілкуються з дорослими.

ЯКИЙ ВІН-БУЛЕР?

Спільна риса булерів — нарцисизм. Булери потребують поваги й підтримки, але не отримують її від батьків. Відтак домагаються її та підвищують авторитет приниженням інших. Булери неврівноважені, імпульсивні, мають завищену самооцінку.  Зневажають слабших, а тому всі питання розв’язують за допомогою конфліктів, крику, шантажу, фізичних погроз чи побоїв.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ

1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати !!!

2. Терміново повідомити адміністрацію школи  про виявлення ознак булінгу!!!

2. Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є недопустимими.

3. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою у разі повторних випадків агресії;

4. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.

5. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.

6. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.

7. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.

8. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.

9. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них.Розумійте їхні проблеми.

10. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.

11. Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

12.Формувати згуртованість класного колективу,дружні стосункииодин з одним.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?

Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.