Шановні мешканці Миколаєва, дорогі ветерани, побратими, учні!

Сьогодні ми відзначаємо 82-гу річницю визволення нашого міста — день, коли мужність, єдність і віра перемогли темряву. Ми схиляємо голови перед тими, хто тоді, багато років тому, боровся за свободу Миколаєва. Їхній подвиг — це не лише сторінка історії, це жива пам’ять, яка передається від покоління до покоління.

Я, Скуратовський Іван Ігорович, військовий 148 Житомирської арт.бригади, батько учня 3-А класу Миколаївської гімназії 45, стою перед вами як військовий сучасної України. І хочу сказати: зв’язок поколінь не перервався. Він міцний, як ніколи. Тоді наші діди й прадіди захищали рідну землю від ворога. Сьогодні ми продовжуємо їхню справу — стоїмо за свободу, за незалежність, за майбутнє наших дітей.

Ми дивимося на ветеранів як на приклад сили духу, витримки й любові до Батьківщини. І водночас ми відчуваємо відповідальність перед молоддю — передати їй не лише пам’ять, а й віру в Україну, у її силу та незламність.

Миколаїв був і залишається містом героїв. Містом, яке вміє тримати удар і не схилятися перед труднощами. І сьогодні, як і 82 роки тому, ми разом — єдині, сильні, незламні.

Нехай пам’ять про героїв минулого надихає нас сьогодні. Нехай зв’язок поколінь робить нас сильнішими. І нехай наша спільна боротьба приведе до миру, перемоги та світлого майбутнього.

Слава Україні!